четверг, 26 мая 2011 г.

В Черкасах, як не стіни, то паркани...а замість клумб - городи...


Од політичної ситуації в славному місті Черкаси мене особисто вже нудить. Одно політичні акції, сутички...одні зводять паркани, щоб побудувати парковку та десь якихось грошей урвати. Інші кивають в їх бік і кричать на вуглах - мовляв, до чого котимось, панове? бить таких потрібно....і вничку і собі зводять міні-будівництво чи то пак реконструкцію, але вже під гаслом - все для людей. Інші на клумбах картполю садять зі смішними назвами та політичними асоціаціями...звичайно фішка смачна, але ви замість цього, пішли б якійсь одинокій бабусі город посадили, якщо так до земледілля тягне. Все для публіки і на публіку, а реальних справ - немає...і не буде. Бо за оцією всією псевдоактивністю і псевдотурботою про народ стоїть лиш одне - бажання увірвати шмат пожирніше, якщо не зараз...то хоч наступного року чи під час наступних виборів...А народ хаває все це, аж за вухами лящить...Прикро...

вторник, 10 мая 2011 г.

"Не зіркові" зірки з Черкас)


Здивована і горда за поведінку деяких своїх земляків...Минулого тижня довелось відпочивати в одному з черкаських клубів з Артемом Івановим, одним із солістів гурту "Інь-Ян". Сам він, хоч і підкоряє російську сцену, родом із Черкас. І, чесно кажучи, була дуже приємно здивована його поведінкою. Про смаки в музиці сперечатись не буду, багато хто не "преться" від попси, та взагалі не вважає її музикою. Однак, цей гурт доволі популярний в Росії та Україні. І на статус "зірки"(в наш час це дуже широке поняття), вони таки наспівали. Проте, не знаю, як інші учасники гурту, але Артем на "зіркову хворобу" зовсім не хворіє.
Спочатку розкажу передісторію, чому мене вразила поведінка нашої черкаської зірочки - минулоріч завітала до Києва, де в нічному клубі випадково зіткнулась із одним українським співаком. Ім'я називати не буду(щоб до суду випадково за таке не подали), однак скажу, що зіркою його можна назвати хіба що з величезною натяжкою, так...співак однієї пісні, як кажуть. Але "зірковості" йому було не займати...випадково його штовхнули - так він перелякану дівчину ледь не "козою" обізвав, автографи роздавав лише тим, хто йому сподобався...а от з фотографіями взагалі смішно: він сам переглядав знімки та власноруч стирав ті, які йому не подобались...Після цього, в мене на його одну пісню й досі алергія...
Саме тому мене вразив Артем, який вів себе як звичайний черкащанин. Радо з усіма фотографувався і посміхався, не "ганяв" офіціанток і не критикував напої(що попередній кумир українців, з яким я зіткнулась в Києві, робив з особливим задоволенням). А коли Артем випадково спихнув сумку якоїсь дівчини на підлогу - то сам її підняв, і довго вибачався, запропонував навіть коктейлем пригостити. Не кажу, що співаки - це якась інша каста, і на них тре молитись. Однак, аналізуючи поведінку двох різних "зірок", приємно, коли черкащани відзначаються не лише гарним голосом, а й гарними манерами.

четверг, 5 мая 2011 г.

Чисто не там, де прибирають...

Чисто не там, де прибирають, а там - де не смітять. Однак, багато черкащан чи то не розуміють цього вислову, чи то не хочуть його зрозуміти і ним користуватись...
Нещодавно мені довелось побувати в місті Ужгород. Краса міста мене вразила - скрізь зелено, все у квітах...весна. Проте, найбільше мені сподобалась чистота. Ні на центральних вулицях, ні навіть у маленьких провулках не було бруду. Жодних пляшок, обгорток...А на одній із лавочок підлітки лузкали насіння, а шкарлупки викидали в урну. Так...в Черкасах такого не побачиш, і як не старатимуться комунальники, але навести лад їм не вдасться, поки цього не захоче кожен із нас. Не подумайте, що зараз почну вихваляти наших комунальників...Просто прикро за рідне місто. Вчора побувала на пляжі поблизу Дніпра біля так званої "насосної станції". Минулого року часто там відпочивали і самі за собою прибирали, та й інші відпочивальники, бачила на власні очі, збирали сміття за собою. Проте вчора замість омріяного відпочинку отримала розчарування...На березі у піску купа пляшок, як пластикових, так і скляних. Більше того, багато пляшок розбиті - і в піску ховалось чимало скла. Вражають такі люди, які не те, що не прибирають за собою, а ще й не дають змоги іншим потім прибрати - якщо цілі пляшки можна (скрипя сердцем) зібрати в купку та викинути, то перспектива збирати бите скло, м'яко кажучи не заманлива.
А можливо ж, і вони повернуться до цієї містини, щоб згодом відпочити...проте скоріш за все не захочуть сидіти в бруді і поїдуть до іншого шматка пляжу, і там, залишать по собі такий же брудний слід...Тож, я думаю, кожному варто задуматись над тим, що чистота починається з себе...